Правильне використання полірувальної машини: ключ до роботи: спробуйте отримати максимальну швидкість полірування, щоб якомога швидше видалити пошкоджений шар, що утворився під час полірування. У той же час, шар полірування пошкодження не повинен впливати на остаточну тканину, що спостерігається, тобто він не спричинить помилкових тканин. Перший вимагає використання більш грубих абразивів, щоб забезпечити більш високу швидкість полірування для видалення відшліфованого шару пошкодження, але шар пошкодження полірування також глибший;
Для останнього потрібно використовувати найтонший матеріал, щоб шар пошкодження при поліруванні був меншим, але швидкість полірування низькою. Найкращий спосіб вирішити це протиріччя - розділити полірування на два етапи. Метою грубого полірування є видалення відшліфованого шару пошкодження. Цей етап повинен мати максимальну швидкість полірування. Пошкодження поверхні, спричинені грубим поліруванням, є другорядним фактором, але вони повинні бути якомога меншими; другий - тонке полірування (або остаточне полірування). Його мета - усунути поверхневі пошкодження, спричинені грубим поліруванням, та мінімізувати полірувальні пошкодження.
Під час полірування за допомогою полірувальної машини шліфувальна поверхня зразка та полірувальний диск повинні бути абсолютно паралельними та злегка рівномірно натискати на полірувальний диск. Подбайте, щоб зразок не вилітав і не створював нових слідів зносу через надмірний тиск. У той же час зразок слід обертати і переміщати вперед-назад уздовж радіуса поворотного столу, щоб уникнути місцевого стирання полірувальної тканини занадто швидко. У процесі полірування слід постійно додавати мікропорошкову суспензію, щоб підтримувати полірувальну тканину при певній вологості.
Занадто велика вологість послаблює ефект полірування знаків зносу, внаслідок чого на твердій фазі у зразку з’являються рельєфні та неметалеві включення в сталі та графітовій фазі в чавуні, що дає &; коли вологість занадто низька, тертя та нагрівання спричиняють зразок. Коли температура підвищується, ефект змащення зменшується, поверхня шліфування втрачає блиск, з’являються навіть чорні плями, а легкий сплав пошкоджує поверхню.
Для досягнення мети грубого полірування швидкість обертання вертушки повинна бути низькою, бажано не більше 500 об / хв; час полірування повинен бути більше часу, необхідного для видалення подряпин, оскільки деформований шар потрібно видалити. Після грубого полірування шліфувальна поверхня є гладкою, але тьмяною і тьмяною. Під мікроскопом є рівномірні і дрібні сліди зносу, які потрібно усунути за допомогою тонкої поліровки.
Під час тонкого полірування швидкість поворотного столу може бути відповідним чином збільшена, а час полірування є відповідним, щоб скинути пошкоджений шар грубого полірування. Після тонкого полірування відшліфована поверхня яскрава, як дзеркало, і під яскравим полем мікроскопа не видно подряпин, але при фазовому контрастному підсвічуванні все одно видно сліди зносу.
